Випускник – це дитина шести-семи років життя напередодні її вступу до школи. У садку на честь випускників організовують веселі свята із запрошенням батьків, вітають дорослішанням, бажають усяких гараздів, дарують на згадку сувеніри. Ейфорія від свят швидко минає, а перед батька постає безліч непростих проблем: в яку школу віддати дитину – найближчу чи "елітну"; як підготувати її до вступних шкільних "іспитів"; кому довірити цю відповідальну справу; в який спосіб визначити самим сильні і слабкісторони сина чи доньки тощо.

А для вчителів початкової школи справа ускладнюється: тим, що до першого класу приходять не тільки діти, які систематично відвідували дошкільний заклад (адаптувалася до життя в колективі однолітків, звикли до вимог вихователянавчилися адекватно поводитися за різних умов організованих занять та під час різноманітних заходів), а й "домашні" діти, яким ще належить звикати до життя, коли батьків немає поруч, пристосовуватися до єдиних для всіх правї вельми унормованої та регламентованої життєдіяльності.

Так звані "охоплені" та "неохоплені" суспільним вихованням категорії дошкільників істотно різняться між собою лише способом життя в цілому, а й системою цінностей, звичками, поведінкою, колом інтересів, шкільною зрілістю. Неварто оцінювати їх за звичною шкалою "краще-гірше":тобто стверджувати, що дитина, яка відвідувала дошкільний закладі краще за домашню підготовлена до школи. Такі оцінки вельми схематичні, однозначні і можуть не відповідати реальному стану речей. Не виключено, що малюка, який не відвідував садок, виховували і навчали батьки-педагоги або кваліфікований гувернер. У такому разі показники його шкільноїзрілості виявляться не тільки не нижчими за оцінки їхніх соціалізованих однолітків, а й близькими до них або навіть вищими.

Доцільно подивитися на проблему об'єктивно, визнати факт існування в умовах сучасної України різних шляхів індивідуального розвитку дошкільника, ймовірність здобуття високих (низьких) показників його шкільної зрілості за умов відмінної за змістом, формами, методами навчально-виховної роботи різних дорослих – батьків, вихователів дошкільного закладу, сімейних гувернерів, педагогів позашкільних закладів або центрів розвитку. Зрештою справа не в тому,де самеперебувала дитина до школи, а зкимз дорослих ічим самевоназаймалася, щоівякий спосібпізнавала,якірозвивальні технології при цьому використовувалися.

Головна мета і результат навчально-виховної роботи будь-якого соціального інституту, відповідального за розвиток, виховання і навчання дошкільника, –зріла особистість.Особистісний розвиток – важлива умова гармонійного входження дитини у шкільне життя, її оптимістичного самопочуття, відкритості новим науковим знанням, досягнення нею успіхів у навчанні, задоволеності своїм шкільним буттям. Важливо своєчасно пояснити цебатькамвихованців, обґрунтувати свою педагогічну позицію, проілюструвати можливі наслідки позитивного чи негативного ставлення до означеної проблеми, якій сьогодні, на жаль, приділяється ювсім мало уваги в роботі з батьками випускників.

Напередодні вступу до школи педагог дошкільного закладу має обговорити з представниками родин такі важливі аспекти проблеми:

•​одночасний вступ до школи дітей різного паспортного віку (тих, кому тільки-но виповнилося шість, і тих, кому ось-ось буде, або вже є, сім);

•​важливість зазначених у Законі України "Про освіту" об'єктивних, пов'язаних із станом здоров'я дитини, обмежень щодо її раннього вступу до школи;

•​відсутність у законодавчих документах обмежень щодо прийняття до загальноосвітньої школи шести-семи- річних дітей, пов'язаних з особливостями їхнього психічного та соціального розвитку, рівнемосвіченості;

•​важливість зваженого та відповідального рішення батьків щодо своєчасності та доцільності вступу до ш" сина (доньки) у п'ять-шесть-сім років;

•​відсутність документа, в якому фіксувалися б якісно-кількісні характеристики досягнень дитини у різні видах діяльності та сферах життя під час її перебування в дошкільному закладі;

•​долучення до визначення шкільної зрілості дитини них за функціями і фахом дорослих (керівників або хователів дошкільних навчальних закладів, практиків-психологів, сторонніх експертів, учителів початкової школи тощо); застосування з цією метою різних методів і прийомів; ймовірність отримання внаслідок цього істотно відмінної, подекуди навіть такої, що суперечні одна одній, інформації щодо розвитку дитини;

•​неузгодженістьу підходах педагогів дошкільних закладів та початкової школи до процедури визначеннята оцінки шкільної зрілості кожної конкретної дитини;

•​відсутність реальноїнаступностіу змісті, формах та методах навчально-виховної роботи в дошкільних навчальних закладах та початковій школі.

Зазначимо: шестирічний вік набув сьогодні значущості радше тому, що перетворився на свого роду "перепустку"довступу до першого класу, ніж через якісь об'єктивні причини. Так, психологи вказують на особливу роль в особистіоному становленні дошкільника п'ятирічного віку, що зовсім не означає, що навчання у школі варто починати з п'ятироків. Таким чином, існують два вельми різні підходи до визначення часу вступу дитини до школи:

1.​Суб'єктивний,певною мірою формальний, умовний; зорієнтований на штучне пришвидшення розвитку. Його прибічники вважають шестирічний вік бажаним для вступу дитини до школи.

2.​Об'єктивний,який зорієнтований на врахування природних особливостей та історії розвитку кожної конкретної дитини. Його прибічники з пересторогою ставляться до зниження точки відліку початку шкільного навчання, пропонуючи орієнтуватися не на паспортний, а на психологічний вік.

Звичайно, останнє слово за батьками. Проте педагог має допомогти їм відповідально визначитися, наскільки доцільно це робити з огляду на індивідуальні особливості сина чи доньки.

Про компетентність як особистісний інтеграл та дошкільника як компетентну особистість

Компетентність є інтегралом, цілісністю, певною сумою частин, причому інтегралом особистісним, оскільки об'єднує набір важливих особистісних характеристик дошкільника.

Основним показником компетентності як інтегральної характеристики особистості є комплекс умінь:

•​орієнтуватисяв найістотніших характеристиках довкілля та самого себе;

•​практично освоюватираніше невідоме в природному, предметному, соціальному оточенні та світі власного "Я";

•​пристосовуватисядо незвичного, знаходити задоволення у поповненні власного досвіду;

•​конструктивно впливатина природу, предмети, людей, власне "Я"; радіти позитивним результатам своїх активних дій;

•​застосовуватинабутий досвід у нових умовах, збагачувати його різноманітними життєвими враженнями; відчувати задоволення від власної спроможності;

•​адекватнооцінювати різні життєві ситуації, події, вчинки людей та відповідно поводитися;

•​виявлятигнучкість; у разі потреби змінювати стратегію власної поведінки; вчинятидоцільно;

•​прагнути доуспіху,самостійно долати труднощі, досягати поставленої мети, не кидати розпочате на півдорозі.

Оцінюючи такий особистісний інтеграл, як "життєва компетентність дошкільника", маємо враховувати його обізнаність (широту, глибину, систематизованість знань), хоча б відносну умілість та вправність (здатність керуватися свої ми знаннями в реальній поведінці, знаходити доцільні сп: соби розв'язання проблем, прийняття розумних рішень) всіх сферах життєдіяльності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам".

В оцінці життєвої компетентності дошкільника допоможе запропонована у Базовій програмі схема-орієнтир, передбачає набір оцінок педагогом такого комплексу узагальнених характеристик:

•​оптимальна модель розвиткупровідноїдля вікудіяльності;

•​збалансованість різнихформ активності дитини –фізичної (м'язової та предметно-практичної, емоцій» но-ціннісної, соціально-моральної, пізнавальної, мов» леннєвої, художньо-естетичної, творчої);

•​сформованістьбазових якостей особистості(самостійності, працелюбності, людяності, самолюбності, спостережливості, відповідальності, розсудливості, справедливості, самовладання, креативності).

Щоб оцінити життєву компетентність дошкільника, слід зібрати вельми широку інформацію про особливості розвитку в нього вмінь визначати мету, добирати засоби, долати труднощі, досягати успіху в основних видах діяльності; проявляти в ігровій, комунікативній, пізнавальній та предметно-практичній діяльностях набір означених вище форм активності та базових якостей. Усі ці вміння мають прояв» лятися більш-менш стабільно у сферах життєдіяльності; "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам".

Основний ланцюжок такий:провідні діяльності – форми активності –базові якості особистості.Діяльністьсжиттєвим контекстом, простором розгортання дитиною сво» го особистісного буття; форми активності – способом прояву її ставлення до світу та самої себе; базові якості особистості – результатом, продуктом її активних дій.

Життєву компетентність як багатовекторне особистісне утворення дошкільного дитинства визначаємо за такими показниками: Яким видам діяльності дитина надаєперевагу,охоче займається ними, досягає найбільших успіхів; а яких неуспішних для себеуникає?

•​Які з форм активності їй більше (менше) притаманні?

•​Які базові якості їй властиві, проявляються постійно? Які – час від часу, а які – зовсім не характерні?

Про те, що педагог добре орієнтується у проявах життєвої компетентності кожного свого вихованця, свідчить його здатність схарактеризувати:

•​уміння дитини самоорганізуватися у різних видах діяльності та досягати в них позитивних результатів;

•​здатність дошкільника стабільно (ситуативно) проявляти конкретні форми поведінки та базові якості;

•​причини, що продукують недостатню життєву компетентність, а подекуди абсолютну безпорадність конкретних вихованців;

•​шляхи оптимізації виховного процесу в сім'ї та в дошкільному закладі.

Формуючи компетентність як інтегративну властивість дошкільника, варто ввести до свого активного словника нове узагальнювальне поняття – "стиль життя".Мається на увазіособливий індивідуальний спосіб здійснення дитиною себе через свою життєдіяльність.Показником сформованості в дошкільника свого стилю життя єсукупність зразків його поведінки, яка відображає типові манери, риси, звички, смаки, схильності.

Таким чином, педагога мають цікавитиспосіб,в який вихованець здійснює своє життя;значення,яке він надає світу та собі самому;цілі,які обирає для себе сам, поза впливом дорослих;спрямованістьйого дій, поведінки, вчинків;підходидо розв'язання різноманітних життєвих проблем;характер,натура, типові риси поведінки;світоглядна позиціяяк система уявлень про навколишній світ та власне "Я".

Спробуйте кількома словами охарактеризувати натуру та поведінку конкретної дитини, орієнтуючись на найтипові- ше, головне в ній. Дайте всім своїм вихованцям відповц прізвиська (для внутрішнього самовизначення, а не зовнії нього використання). Цікаво, скільки у вашій групі виявилося "теоретиків", "умільців", "хитрунів", "боягузиків", "вн»| нахідників", "естетів", "підприємців", "акторів"..?

Так, дошкільники істотно різняться між собою натурою» і ціннісними орієнтаціями,типом особистості.Тому не варто прагнути до одного, хай навіть і ідеального, стандарту розвитку вихованців. У кожного з них своє обличчя, індивімдуальний біологічний, психологічний і соціальний портрет, свої ідеальні та реальні моделі особистісного зростання. Отже, не примірятимемо всім малюкам одного капелюха. Хай у кожного буде свій, не схожий на іншого.

Щоб упевнитися в існуванні різних типів особистості, варто запропонувати дітям обрати за власним бажанням улюблену діяльність і протягом певного часу займатися нею на власний розсуд. Зрозуміло, слід урахувати ймовірність прийняття дітьми "корпоративних" рішень, залежність від лідврів та товаришів. З огляду на це ситуації вибору можна варіювати, повторюючи їх час від часу. Головне – зрозуміти, якому саме виду діяльності дитина надає перевагу –ігровій,комунікативній, пізнавальній, предметно-практичній.

Вибір значною мірою визначає тип особистості: одна дитина в житті є гравцем, прагне свободи, радісного й різноманітного буття, уникає унормованості й обов'язковості; друга – над усе любить спілкуватися, охоче розпитує та розповідає про рідних, знайомих, чужих людей та саму себе, усамітнюється з однолітками для бесід та потаємних розмої (здебільшого це дівчинка); третя — залюбки розв'язує всілякі ребуси, прагне дізнатися про нове, розмірковує на філософські теми; намагається відкривати невідоме, любить аналізувати, навчатися; четверта використовує будь-яку можливість робити щось руками – малювати, вирізати,івишивати, різати, майструвати.

Спробуйте поділити своїх вихованців на такі чотири групи. Це допоможе здійснювати диференційований підхіддоїх виховання і навчання; визначити пропорцію різних за змістом та формою організації заходів з тим, щоб вони, з одного боку, давали кожному можливість діяти у згоді з власною природою, відповідно до своїх схильностей; з другого – допомагали розширити коло інтересів дітей, долучити їх до незвичних, проте корисних для розвитку, занять. Збалансованість бажаного і доцільного – запорука гармонійного розвитку особистості в дошкільному віці.

Хто і для чого створює портрет випускника ДНЗ?

Портрет є сукупною характеристикою кожного дошкільника як носія фізичного, психічного та соціального світу. Якщо характеристика докладна, опис притаманних особливостей точний, то портрет є правдивим відображенням сутнісного в зовнішніх проявах та внутрішньому житті особистості.

Навіщо педагогові створювати портрети своїх вихованців? – Щоб мати правильний орієнтир у навчально-виховній роботі, добирати найбільш відповідні для цього методи та прийоми диференційованої роботи, досягати ефективних результатів. Розуміючи це, кожний досвідчений педагог використовує у своїй діяльності узагальнену психолого-педагогічну характеристику як набір певних умінь, якостей, здібностей, розроблених різними фахівцями. У кожного з них є своє раціональне зерно. Проте варто зробити кілька пересторог та пропозицій щодо використання поширених нині схем-характеристик.

По-перше, те, що характеристика орієнтує на визначення психічних та психологічних особливостей дошкільників природно. А от що вкладають розробники у зміст "педагогічної-" складової характеристики дошкільника залишається для нас незрозумілим. Адже педагогіка – наука про виховання і навчання, а педагогічним є те, що відповідає її вимогам.

По-друге, характеристика особливостей розвитку психічних процесів і властивостей дошкільника – прерогативапсихолога,який застосовує для цього валідні методи дослідження, керується науковими рекомендаціями щодо організації відповідних експериментальних умов; використовує здобуті відомості лише з метою допомоги вихователям і батькам у доборі диференційованого та індивідуального підходу до конкретної дитини. Здобуті психологом данінеоприлюднюються (!),розраховані на внутрішнє використаня фахівцями. Застосовані ним методи вивчення дошкільників недоречно пропонувати вихователям та батькам.

Це пояснюється тим, що основні функції цих дорослих істотно відрізняються:

•​у батьків–захисна: вони мають підтримувати, оберігати, захищати дитину від усього ворожого, несприятливого, небезпечного для здоров'я та самопочуття;

•​у вихователя–розвивальна:створювати сприятливі умови для оптимальної реалізації дитиною її потенційних можливостей, ґрунтуючись на досвіді спостережень за нею в реальних умовах життя;

•​у психолога–діагностична: як фахівець він у лабораторних (штучно створених) умовах експериментально досліджує явище, що його цікавить, здійснює йога' науковий аналіз, узагальнює дані, виробляє адаптовані пропозиції для педагогів і батьків щодо ефективний способів стосовно кожної конкретної дитини.

Батьки більше, ніж хтось інший,відчуваютьсвою дитину; вихователь –знаєїї чесноти і вади тавмієвраховувати їх у педагогічній діяльності; психолог –діагностуєпроцеси та закономірності психічної діяльності дошкільника,допомагаєпедагогам і батькам зрозуміти причини негативних явищ, внести корективи у взаємодію з дитиною.

Таким чином, портрети одного й того ж випускника створені батьками, педагогом і психологом, мають істотно різнитися, оскільки точкою відліку є різний масштаб,ціліта призначення узагальненої оцінки. І навіть діяльність, у ході якої дорослі вивчають дитину, здебільшого різна: у батьків – спілкування, спільна гра, різноманітні житті ситуації вдома, за межами дому, під час мандрівок тощо; у вихователя – заняття-уроки, прогулянки та інші режимНІ моменти; у психолога – виконувані дитиною в кабінеті ТІ' під час різноманітних режимних моментів експериментальні завдання. І це – цілком природно! Хай збережеться специфіка функцій кожного. Навіщо перетворювати педагога ні психолога, а батька – на вчителя?

Про норму та "нормальний розвиток" дошкільника

Категорія норми – одна з найважливіших, оскільки саме з нею пов'язана процедура контролю та оцінки результатів розвитку, виховання і навчання дошкільника, ефективність діяльності педагога та закладу в цілому.

З огляду на складність і важливість проблеми оцінки життєвих досягнень дошкільника та для чіткості розуміння пропонуємо розвести поняттянорма розвиткутарозвиток як норма.Вважаючи розвивальною особистісно орієнтовану модель дошкільної освіти, маємо чітко визначити зміст поняттянормальність.

Більшість педагогів розглядає норму як характеристику середньостатистичного рівня розвитку в дитини певного віку знань, умінь, навичок, здібностей. Проте такий підхід не зовсім правомірний. Норма є вказівкою на те, що конкретна дитина може досягти вищих за наявні в даний момент часу досягнень. Фахівці вважають, що норма розвитку єкультуро та особистісно зумовлене, суб 'єктивнеза своєю суттю явище. Тобто кожна дитина вирізняється з-поміж інших не лише віком, статтю, здібностями, індивідуальною історією життя, а й особистою нормою розвитку! Отже, нормальність у кожної дитини своя, індивідуально забарвлена. Тож не варто порів​нювати дітей ні за досягненнями, ні за здібностями. До речі, здібності оцінюються не за кількісними, а якісними параметрами – вони не гірші чи кращі, а різні. У цьому сенсі сам процес розвитку є нормою і цінністю.

Уточнимо: норма – це не стільки те середньостатистичне, на що ми звично орієнтуємося, скільки вказівка на краще, чого може досягти дитина певного віку за найсприятли​віших для її розвитку умов. Отже, говорячи про норму розвитку дошкільника як особистості, про життєву компетентність як особистісний інтеграл, важливо розводити у власній свідомості, свідомості батьків і дітей те, що єтиповим,спільним, об'єднавчим для багатьох представників однієї віково-статевоїГрупи(середньостатистична вікова норма), з тим, щовирізняєз-поміж інших, визначає особисту норму розвитку.

Реалізація прогресивних тенденцій у дошкільній освіті має пов'язатися з переосмисленням традиційних функцій педагогічної діяльності. Вихователь має перетворитися у транслятора певної суми знань та готових істин, тотального контролера, безапеляційного експерта, консервативного функціонера на реформатора, відкриту інноваціям, самостійну, творчу особистість. Основне призначення сучасного педагога – так організувати життєдіяльність, щоб вона допомагала дошкільникові вільно самовизначатися, реалізовувати свої здібності, бути задоволеним своїм буттям, цінувати все навкруги і самих себе, здійснювати компетентні вибори (змісту занять, сфер інтересів, прийняття рішень, товаришів та партнерів по діяльності тощо).

На зміну культурі корисності, педагогіки відбору, селекції дітей за різними ознаками, фіксації кількісних відхилень від так званої вікової норми (обдарованості та дефектів) має прийтикультура гідності.Гуманістична педагогіка, що ґрунтується на її засадах, ураховує природні можливості кожної дитини, розвиває її потенційні здібності, поважає її не лише за успіхи, а й за помилки, орієнтується на "зону найближчого розвитку", базується на оптимістичній гіпотезі розвитку кожного конкретного дошкільника.

Штрихи до портрета дошкільника як компетентної особистості

Стратегічна частина Базової програми завершується портретом компетентного дошкільника, в якому вміщено вельми простий, доступний для педагога з будь-яким досвідом роботи набір характеристик поінформованості, вмілості, вправності, ставлення дитини до довкілля та самої себе.

Набір характеристик багатовекторний – фізичного, психологічного та соціального розвитку дошкільника. Особливість "портрета" полягає в тому, що він є свого роду комплексом, який об'єднує лінії розвитку з формами активності та базовими якостями. Розробники Програми намагалися в такий спосіб запропонувати практикам певний набір орієнтовних, але збалансованих характеристик, які в своїй сукупності дають змогу дістати більш-менш цілісне уявлення про компетентність дитини шести (семи) років напередодні її вступу до школи.

Ми свідомі того, що як і будь-яка інша узагальнена схема, характеристика, запропонована нами, не є вичерпною, всеохоплюючою, проте вона допомагає схарактеризувати основне в особистості, дістати уявлення про її індивідуальне обличчя.Схема-характеристикає для вихователя певною спробою узагальнити уявлення про конкретну дитину, запропонувати батькам придивитися до сина (доньки) під пев​ним кутом зору, допомогти уточнити незрозуміле.

Характеристика складається з чотирнадцяти параметрів.

1.​Фізично розвиненийдошкільник має добре здоров'я, характеризується умілістю (м'язовою та предметно-практичною), вправністю, здатністю визначити свою стать та подбати про свою власну безпеку.

2.​Емоційно розвиненадитина вирізняється оптимістичним самопочуттям, розуміється на основних емоціях і почуттях, емоційно сприйнятлива, здатна утримуватися від негативних проявів, регулювати свій настрій.

3.​Соціально розвиненийдошкільник добре адаптується до нових умов, вміє налагодити з іншими взаємодію, орієнтується у проявах схвалюваної та неприйнятної поведінки, поводиться відповідально.

4.​Морально розвиненаособистість диференціює поняття "добро" і "зло", характеризується правилодоцільною пове​дінкою, толерантністю, здатністю допомагати іншим, правдивістю, совісністю.

5.​Дитина, в якої сформованадовільна поведінка,має набір таких основних вольових якостей, як самостійність, наполегливість, цілеспрямованість, організованість, сміливість.

6.​Пізнавальний розвитокзасвідчує здатність дошкільника проявляти допитливість, уміння спостерігати, аналізувати, міркувати, збирати інформацію, знаходити відповіді на незрозуміле.

7.​Мовленнєвий розвитокхарактеризується уміннями правильно вимовляти звуки, активно спілкуватися з допомогою мови, грамотно будувати речення, мати збалансс ний лексичний запас з кожної сфери життєдіяльності.

8.​Математичні вміннядошкільника полягають у зд ності лічити, вимірювати, класифікувати, співвіднось розв'язувати елементарні арифметичні задачі тощо.

9.​Ігрові вміннядитини проявляються в її спроможн продукувати сюжет, пов'язувати його з реальним жи адекватно виконувати різноманітні ролі, узгоджувати с поведінку з іншими, дотримуватися ігрових правил, використовувати ігрові матеріали, радіти спільності.

10.​Навчальні вміннязасвідчують здатність слухати чути дорослого, адекватно реагувати на його вимоги, ор ганізовувати власну діяльність, вчиняти раціонально, кой тролювати свої дії, адекватно оцінювати навчальні дося нення.

11.​Художньо-естетичний розвитокдошкільника засвідчується поінформованістю в основних видах мистецтві володінням художніми навичками і технікою, елементарний художнім смаком, орієнтуванням у світовій та національній культурах.

12.​Екологічний розвитокдитини характеризується її здатністю реагувати на красу природи, бережливо ставитися до неї, диференціювати флору і фауну різних регіонів, характеризувати основні ознаки і компоненти природи, розрізняти її стани, поводитися екологічно доцільно, відчувати свою відповідальність за неї.

13.​Розвиток позитивного самоставленнядитини засвідчується інтересом до власної зовнішності, внутрішнього життя, поведінки, досягнень; здатністю орієнтуватися у власних чеснотах і вадах, прагненням заслужити схвалення авторитетних людей, умінням реалізувати свої можливостітазахистити власні інтереси.

14.​Креативний розвитокзасвідчується вмінням продукувати оригінальні ідеї, висувати гіпотези, відходити від заданих шаблонів, швидко мислити, виявляти дотепність, реалізовувати задумане, вдаватися до аналогій, цікавитися парадоксами, виявляти почуття гумору, виділяти істотне, правильно прогнозувати.

Комплекс означених вище умінь свідчить про більший чи менший ступінь компетентності дошкільника, дає педагогові змогу окреслити актуальні для кожної конкретної дитини завдання, віднайти найефективніші для неї методи виховання.