Соціально-економічна компетентність дошкільнят – складова економічної освіти в дошкільному закладі
Діти– єдина категорія населення, що не має соціальних статусів і соціальних ролей, якщо не вважати статусів «дитина», «чоловіча - жіноча стать», «син - донька», «племінник» і т.п., які вони ще не осмислюють повною мірою. Тому що діти не є виробниками матеріальних благ і не відносяться до категорії економічно самостійного населення, у них не може бути професійних, економічних і політичних статусів і ролей. Їм не знайоме те, з чого складається суть статусів – коло прав і обов'язків. Вони не знають обов'язків інженера, листоноші, парламентарія, чи парафіянина. Вони не знають, що таке відповідальність. Діти не знають, що таке соціальні норми, хоча дорослі їм про це розповідали.
Теоретичні і дуже приблизні знання про соціальні ролі не дозволяють стверджувати, що діти опанували ними чи засвоїли їх. У ролі вони грають, але не поводяться відповідно до вимог соціальної ролі. У дітей тільки ігрове освоєння соціального світу: хлопчики граються з машинками, а дівчатка – у дочки -матері. Дорослі ніколи не грають у ролі, якщо не вважати ігровий метод навчання в бізнесі.
Отже, два світи – дитячий і дорослий розрізняються з погляду соціалізації. Вони знаходяться на різних кінцях цього процесу. Головне розходження – ступінь оволодіння соціальними ролями.
Соціалізувати дошкільника — означає збагатити його індивідуальний досвід позитивними враженнями від спільної з іншими життєдіяльності, розвинути в нього соціальні потреби, сформувати соціальні вміння та навички, виховати "відчуття іншого", сформувати готовність та здатність брати іншого до уваги, працювати в команді, домовлятися, узгоджувати свою позицію, в разі потреби поступатися власними інтересами на користь соціальної групи, діставати насолоду від допомоги та підтримки іншої людини у складній ситуації, тобто жити обличчям до людей, з відкритим серцем, умінням гармонійно "вписуватися" в дитяче угруповання, знаходити в ньому своє місце, визначати свій статус серед однолітків відповідно до своїх можливостей та домагань, товаришувати.
Соціальність— інтегрована характеристика дошкільника.
Соціальність— похідна від "соціальний". Означає єдність соціальних потреб (у любові рідних, близьких, авторитетних людей; у підтримці, допомозі, захисті, схваленні тощо); умінь (орієнтуватися, пристосовуватися, позитивно впливати на соціальне довкілля); почуттів (довіри, прихильності, вдячності, відповідальності тощо); якостей (справедливості, чуйності, доброзичливості, товариськості, обов'язковості тощо) дошкільника.
У широкому сенсі "соціальність" є інтегрованою характеристикою, яка фіксує відкритість дитини соціальному довкіллю, її спрямованість на гармонійні та конструктивні взаємини з людьми, що оточують. Бути соціальним у певній життєвій ситуації означає проявляти готовність та здатність контактувати з різними за віком, статтю, спорідненістю, родом діяльності, характерологічними особливостями людьми. Дошкільника з розвиненою соціальністю можна кваліфікувати як соціально компетентну особистість.
Він характеризується здатністю:
• приймати соціальні правила і норми, знаходити правильні орієнтири для побудови своєї соціальної поведінки;
• виявляти гнучкість у сприйнятті нових вражень та їх оцінюванні, прилаштовуватися до вимог соціальної групи та водночас зберігати власне обличчя;
• добирати корисні для свого соціального розвитку ролі, поводитися відповідально, співвідносити чекання інших з власними можливостями й домаганнями;
• орієнтуватися у своїх правах та обов'язках;
• брати інших до уваги, рахуватися з їхніми бажаннями та інтересами, визнавати сильні сторони інших людей;
• поводитися з партнерами по спілкуванню гнучко; реагувати на їхні слова та дії адекватно; вміти вислуховувати, погоджуватися, відстоювати власну точку зору, домовлятися, укладати угоди;
• виявляти толерантність, емпатію, здатність співчувати і співрадіти;
• налагоджувати з однолітками та дорослими гармонійні взаємини, домовлятися з ними, уникати конфліктів або розв'язувати їх мирним шляхом, утримуватися від образливих слів та агресивних дій;
• бути домірним стану людей, які оточують (не веселитися, коли їм сумно, стримано поводитися у присутності хворого тощо);
• оптимістично ставитися до труднощів, уміти мобілізовуватися на їх подолання; проявляти витримку у стресових ситуаціях;
• бути здатним до самопокладання відповідальності, ініціювати допомогу та підтримку іншого;
• розраховувати на себе, рідних, близьких, знайомих, товаришів;
• гідно вигравати і програвати;
• узгоджувати свої бажання з можливостями та вимогами;
• контролювати та регулювати свою поведінку та поведінку людей, що оточують; утримуватися від образливих слів та негативних проявів;
• у разі потреби звертатися по допомогу, вміти нею скористатися;
• володіти мовленнєвим етикетом, бути здатним ініціювати, підтримати та культурно завершити розмову;
• диференціювати поняття соціально "схвалюване", "прийнятне", "неприйнятне";
• уміти тримати дистанцію, відчувати межу бажаної-небажаної поведінки;
• орієнтуватися у понятті "авторитет", пов'язувати його зі справжніми чеснотами й цінностями;
• поводитися совісно за відсутності контролю з боку дорослого;
• бути людяним, справедливим, уміти ставати на точку зору іншої людини.
Дошкільника можна вважати соціально компетентним, якщо він:
• володіє елементарними знаннями про соціальні явища, події, людей, взаємини, способи їх миролюбного та конструктивного налагодження;
• цінує, визнає значущість для себе всього, що пов'язане із соціальним життям, цікавиться ним;
• називає словами, вербалізує основні назви, пов'язані з життям людини серед інших;
• передає свої враження про соціальні події та взаємини людей художнім образом (малює, ліпить, складає оповідання, співає пісні...).
Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку
Складові соціальної компетентності, які необхідно сформувати в дошкільному віці
Комунікабельність дошкільняти– це його здатність будувати з дітьми різного віку, статі та близькими дорослими гармонійні взаємини. Себто такі, які обумовлюють взаємоповагу, доброзичливість, спрямованість на співпрацю, конструктивну взаємодію, взаємодопомогу і задовольняють (емоційно та інтелектуально) усіх партнерів по спілкуванню.
Спілкування– це процес емоційної, інтелектуальної, перцептивної, мовленнєвої, оцінювальної, духовної взаємодії дітей, що може бути безпосереднім або опосередкованим наслідком інших видів діяльності – грою, працею, навчанням. Без уміння спілкуватися неможливі добрі взаємини.
Взаємини- духовні утворення, що складаються в процесі спілкування і відображають його позитивний або негативний характер. Статус дошкільнят – соціальне становище дитини в колективі інших дітей, яке формується на основі взаємин.
Соціалізація– входження дитини в гурт інших дітей, сприймання нею групових цінностей, можливість впливати на зміну їх на краще.
Групова взаємодія– процес конструктивної спільної діяльності за наявності взаємоповаги, взаємодопомоги, емоційної, інтелектуальної, моральної та фізичної підтримки.
Соціальна адаптація– процес пристосування дитини до нового соціального середовища.
Показники соціальної компетентності дошкільняти
Адаптація до нових умов життя:
дитина із задоволенням відвідує дитячий садок;Ø
охоче включається у спільні ігри, заняття;Ø
веде змістовні розмови з іншими дітьми, дорослими;Ø
ініціює знайомство або погоджується на ініціативу інших дітей познайомитись, погратися разом4Ø
передає словом свої почуття,незалежно від зміни умов життя (як позитивні, так і негативні);Ø
розуміє, що завжди отримає емоційну підтримку від дорослих та інших дітей;Ø
знає, що в дитячому садку весело,цікаво, затишно;Ø
прагне самостійно зорієнтуватися в нових умовах.Ø
Соціалізація:
знає, що є моральними цінностями для колективу;Ø
варіює свою поведінку з метою пошуку найбільш адекватної за даних умов;Ø
прагне здійснювати вплив на підтримку позитивних цінностей;Ø
узгоджує свою поведінку з поведінкою інших дітей шляхом самопорівняння4Ø
володіє коректними за змістом та інтонуванням висловлюваннями, щоб відстоювати власні інтереси.Ø
Групова взаємодія:
із задоволенням включається в об’єднання дітей різної кількості;Ø
володіє дипломатичними прийомами виходу зі спільної гри;Ø
йде на компроміс у розподілі ролей;Ø
виявляє щирість, демонструє довіру і приязне ставлення до партнерів по діяльності;Ø
володіє оригінальними або самостійно створює нові сюжети ігор, має цікаві пропозиції щодо розвитку та продовження спільної гри;Ø
стає учасником взаємодії не лише в ігровій, а й у трудовій, навчальній діяльності;Ø
свідомо створює умови для групової взаємодії.Ø
Статус, ставлення до авторитету:
з розумінням, доцільно вживає слово «авторитет»;Ø
називає якості людини, яку вважає авторитетною;Ø
виявляє бажання виконувати як головні так і другорядні ролі в іграх4Ø
усвідомлює та може пояснити, за які саме якості обирають ту чи іншу дитину на головні або другорядні ролі в грі;Ø
пояснює своє ставлення до авторитетності в групі інших дітей, причини цього;Ø
реально оцінює ставлення інших дітей до себе, свій статус в групі.Ø
Розуміння іншої точки зору:
не перебиваючи, уважно слухає співрозмовника, коли той висловлює власну точку зору;Ø
стримує себе від категоричних, різких висловлювань;Ø
шукає та пропонує спільні позиції, варіанти рішень;Ø
проявляє позитивну емоційну реакцію різного ступеню залежно від власного розуміння проблеми;Ø
ставить заохочувальні запитання;Ø
в разі потреби пропонує та здійснює допомогу в розв’язанні спільних питань.Ø
Регуляція спільної діяльності:
справедливо розподіляє ролі, іграшки, необхідне обладнання, предмети;Ø
охоче погоджується на пропозиції спільно діяти;Ø
утримується від звинувачень, докорів;Ø
виявляє творчість у пошуку компромісних рішень, уникає конфліктів, або вміє зняти їх;Ø
володіє конструктивними діями, що врегульовують спільну діяльність.Ø
Показники розвиненого спілкування:
наявність взаємодії дітей у різних видах діяльності – ігровіØй, трудовій, навчальній;
уважність дитини до міжособистісних взаємин, їх характеру;Ø
свідоме прагнення до взаємодії, прояви творчості в в пошуку шляхів до цього;Ø
прояви домірної самостійності у встановленні контактів з іншими, розв’язанні конфліктних ситуацій, оцінюванні взаємин;Ø
вміння та бажання спілкуватись, будувати гармонійні взаємини, співпрацювати з іншими;Ø
наявний позитивний статус в групі інших дітей;Ø
потребує співпереживання та взаєморозуміння;Ø
володіє навичками культури спілкування, засвоїла норми та правила поведінки в громадських місцях;Ø
прагне в словах і вчинках виявляти добре ставлення до рідних, інших людей;Ø
прояви реакції, відповідні до інтонації, міміки, інших людей;Ø
активно проявляє емоційне співпереживання, гуманність, толерантність;Ø
наявна повага до оточуючих та самоповага, почуття власної гідності, усвідомлює та досягає адекватності своєї поведінки.Ø
Новоутворення соціального розвитку дошкільнят
готовність дитини до входження в нове соціальне середовище – клас;Ø
формування «внутрішнього плану дій» - самопізнання у вигляді роздумів над власними вчинками, поведінкою,характером взаємин з іншими дітьми, дорослими над причинами непорозумінь4Ø
відчуття справедливості або несправедливості дій, учинків, висловлювань дорослої людини;Ø
совісність, що проявляється у власному виборі вчинків, у висловлюваннях;Ø
збагачення мотивації спілкування, опосередкованого не грою, а навчанням.Ø
Коментарi