Форми організації навчання дітей дошкільного віку
Навчання дошкільників здійснюється не лише на споціально організованих заняттях, а й у повсякденному жит ті, у різноманітних видах діяльності дітей за допомогою форм організації навчального процесу.
Форма організації навчання — спільна навчальна діяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному порядку і встановлено му режимі.
Значною мірою вона виражає характер зв’язку між педагогом і дитиною, їхньої діяльності, місце заняття і ре¬жим його проведення. У дитячому садку використовують фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні форми організації навчання. Головною вимогою у виборі форми організації навчання є необхідність сприяння до¬шкільникові у його бажанні навчатися. Як відомо, дитина розвивається тоді, коли вона переживає радість від проце¬су навчальної діяльності, здобутого результату.
Педагог повинен уміти визначати ступінь складності навчальних завдань, дбаючи, щоб навантаження було посильним для дошкільнят. Важливо забезпечити особистісно-орієнтований стиль керівництва навчальною діяль¬ністю дітей, не допускати зверхності, ігнорування їхніх інтересів, поверхових оцінок зусиль. Усе має бути спрямо¬ваним на те, щоб навчання було для них цікавим, особистісно значущим. «Зробити серйозне заняття для дитини захоплюючим — ось завдання початкового навчання», — стверджував К.Ушинський.
Необхідним компонентом процесу навчання є дидактичні засоби, оптимальне поєднання яких допомагає дошкільникам глибше пізнавати дійсність, збагачує їх враженнями, дає матеріал для спостережень, які вони ви¬користовують у навчальній, а згодом і в інших видах ді¬яльності. Такими дидактичними засобами є слово (вихо¬вателя, дитини, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічних засобів, дидактичних матеріалів; об’єкти живої і неживої природи, їх зображення; існую¬чий в уяві дитини); дія (дитини, вихователя, дидактичні вправи, елементарні досліди). Добирають їх залежно від віку, форм мислення, рівня розумового розвитку до¬шкільника.
У ранньому віці малюк одержує нову інформацію зде¬більшого через дії з предметом, іграшкою, зі слів виховате¬ля. У середньому дошкільному віці на передньому плані опиняється образ і слово, а дії сприяють закріпленню знань (наприклад, практичні дії у дидактичній грі). У старшому дошкільному віці, коли розвивається словесно-логічна форма мислення, можливі різноманітні поєднання дидактичних засобів, що залежить від матеріалу, який вивчається, індивідуальних особливостей дітей.
За провідною діяльністю розрізняють такі форми орга¬нізації навчання дошкільників: дидактична гра, екскур¬сія, заняття.
Дидактична гра. Використовують її як самостійну форму організації навчання і як частину заняття. Дидак¬тичні ігри ознайомлюють дітей з різноманітними явища¬ми, предметами та їх властивостями (формою, величиною, кольором, просторовим розміщенням).
Кожна дидактична гра має своє навчальне завдання, наприклад, ознайомити із властивостями і якостями пред¬метів, порівняти предмети, явища тощо. Гра активізує до¬вільні і мимовільні процеси сприймання, уваги, пам’яті. Якщо у ранньому віці майже всі заняття відбуваються у формі дидактичної гри, спрямованої на розвиток сенсорики, мовлення, ознайомлення з предметами і явищами дій¬сності, то для старших дошкільників вона набуває значен¬ня самостійної форми організації навчання. Найчастіше її використовують для закріплення знань, здобутих дітьми під час занять.
Екскурсія. Цінність екскурсії полягає у безпосередньо¬му ознайомленні дітей із предметами, явищами природи, діяльністю дорослих у природних умовах. Починають про¬ведення екскурсій у другій молодшій групі (екскурсії-огляди в межах дитячого садка, під час яких дітей озна¬йомлюють із його приміщеннями, організовують їхнє спостереження за роботою його працівників). Екскурсії з дітьми середньої групи проводять за межами дитячого сад¬ка (в магазин, на пошту, в бібліотеку та ін.).
Специфічне значення екскурсій полягає в забезпеченні першого сприймання невідомих предметів і явищ. За пра¬вильної методики таке сприймання є яскравим і цілісним, наснаженим емоційним ставленням дитини до побаченого, що сприяє розвитку її пізнавальних інтересів.
Однією з вимог до екскурсії є повторюваність її прове¬дення, тому вихователь повинен раціонально розподілити знання, які діти мають отримати під час кожної екскурсії. Наприклад, оскільки для ознайомлення з осінню як порою року організовують три екскурсії в різні її періоди (ран¬ньою, середньою («золотою»), пізньою осінню), педагог поступово вчить дітей спостерігати й аналізувати зміни у спостережуваних явищах. Пізнавальний матеріал усклад¬нюють як у плані поглиблення знань про об’єкт чи явище, так і завдяки розширенню кола предметів і явищ, із якими ознайомлюють дітей. Важливими умовами успішності екс¬курсії є раціональність спостереження, посильна участь дітей у ньому.
Екскурсія як організована форма навчання має таку загальну структуру:
1) підготовчий етап. Педагог визначає її зміст, готує відповідний об’єкт, створює у групі настрій очікування ці¬кавого і корисного, повідомляє певну інформацію щодо об’єкта, який діти спостерігатимуть;
2) власне екскурсія. Під час екскурсії вихователь органі¬зовує спостереження дітей, спрямовує їхню пізнавальну ак¬тивність, стимулює мислення, увагу, сприяє розвитку уяви;
3) закріплення знань. Робота після екскурсії забезпе¬чує закріплення отриманих під час спостережень знань і вражень. Із цією метою вихователь організовує викорис¬тання зібраного матеріалу, читання відповідної художньої літератури, створює умови для розвитку ігрової діяльності за мотивами побаченого на екскурсії.
Заняття. На перших етапах свого розвитку дошкіль¬на педагогіка вбачала у заняттях можливість чимось зай¬няти дітей: іграшкою, розповіддю, малюванням. Пізніше головним змістом занять стали дидактичні ігри, вправи з дидактичним матеріалом, самостійна художня діяльність та ін. На сучасному етапі утвердився погляд на заняття як на форму впливу вихователя на дітей, виконання передба¬чених програмою завдань, тобто як на особливу форму ор¬ганізації навчання.
Заняттю властиві такі ознаки:
— реальні можливості дітей активно засвоювати перед¬бачені програмою знання і вміння;
— постійний склад дітей усієї вікової групи;
— провідна роль педагога, який визначає тему, завдан¬ня і зміст заняття, підбирає методи і прийоми, організовує й оцінює пізнавальну діяльність дітей, спрямовує їх на ви¬користання набутих знань, умінь і навичок у практичній діяльності.
Заняття є формою педагогічного впливу, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує у дітей уміння активно засвоювати знання і творчо використову¬вати їх за безпосередньої участі педагога, що сприяє набут¬тю досвіду спільної діяльності з дорослим і однолітками.
Заняття — форма дошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організо¬вує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуаль¬них особливостей кожної дитини.
За допомогою різноманітних методів і дидактичних за¬собів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма дітьми знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей.
На заняттях з дошкільниками не обмежуються лише навчальною роботою. Тому організоване їх навчання по¬винно бути позбавлене жорсткого регламентування, перед¬бачати такі його форми:
— організоване навчання у повсякденному житті;
— організовані заняття за вибором дітей (вони самі обирають вид діяльності, матеріал, з яким працювати¬муть, способи роботи з ним під керівництвом педагога);
— обов’язкові заняття за планом педагога, який визна¬чає їх мету, зміст, структуру та ін.
Такий підхід набуває актуальності у зв’язку з гумані¬зацією процесу навчання і виховання у дошкільних закла¬дах і зменшенням кількості обов’язкових занять за планом вихователя. На це націлюють програми виховання та на¬вчання дітей у дитячих садках, які, на відміну від поперед¬ніх, не поділяють навчальний матеріал на той, що має бу¬ти засвоєний лише на заняттях, і той, який діти повинні опановувати у повсякденному житті.
У навчальному процесі дошкільного закладу викорис¬товуються різні види занять.
За змістом навчання розрізняють заняття:
— з ознайомлення з навколишнім середовищем;
— з розвитку мовленнєвого спілкування;
— з формування елементарних математичних уявлень;
— з образотворчої діяльності;
— з фізичної культури;
— музичні.
За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять:
— заняття із засвоєння дітьми нових знань. Мають на меті постановку пізнавальних завдань, збагачення, уточнення знань про предмети і явища світу. Ними можуть бу¬ти спостереження за новим об’єктом, читання художніх творів, розповіді вихователя та ін.;
— заняття із закріплення і систематизації досвіду (ор¬ганізованого і стихійного) дітей. Передбачають осмислен¬ня сприйнятого і формування найпростіших узагальнень (заняття зі спостереження знайомих об’єктів, бесіди, ди¬дактичні ігри);
— контрольні заняття. Покликані з’ясувати наявність у дітей знань, уявлень, умінь, навичок, перевірити розвивальний ефект виховання і навчання і на цій підставі окреслити напрями, зміст і методи подальшої роботи;
— комплексні заняття. Включають повідомлення ді¬тям нових знань, повторення, закріплення, систематиза¬цію і використання набутих знань, умінь і навичок. Такі заняття найпоширеніші у дошкільних закладах.
За організацією дітей заняття поділяють на:
— фронтальні (з усіма дітьми групи);
— групові (10—12 дошкільнят);
— індивідуально-групові (4—6 дошкільнят);
— індивідуальні (1—4 дошкільнят).
Зміст занять визначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчаль¬ного змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття має бути невели¬ким за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті від¬бувалося первинне сприймання нового матеріалу, його ос¬мислення та закріплення, а на наступних — розширення знань, умінь, навичок.
Як правило, заняття відбувається за такою структу¬рою:
1) організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу дітей до змісту заняття. Охоплює він такі аспекти, як формулювання мети, пояснення шляхів її досягнення;
2) основна частина заняття. Педагог послідовно форму¬лює дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;
3) підведення підсумків. Метою його є самостійний аналіз і самоаналіз дітей, з’ясування шляхів використан¬ня здобутих знань у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних за¬няттях.
Головні вимоги до занять ґрунтуються на загальнодидактичних принципах навчання. Передусім слід чітко ви¬значати навчальні, розвивальні, виховні завдання, методи і прийоми, передбачений програмою зміст заняття. їх ви¬бір залежить від його мети. Особливо важливою є оптимізація виховної роботи на заняттях, на зміст якої впливає вік і рівень розвитку дітей.
У молодших групах активність дошкільників на занят¬тях, результати їхньої діяльності забезпечуються мето¬дами і засобами, що стимулюють зацікавленість дітей змістом знань. До участі в занятті їх залучають його емо¬ційною насиченістю, ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами. У середній групі дітей приваблює зміст знань і умінь, у них з’являється інтерес до занять, уявлення про те, що, навчаючись, можна дізнатися багато нового і ціка¬вого. Старші дошкільники здобувають досвід колективної роботи на занятті, усвідомлюють, що від успіху кожного залежить успіх групи. Це важливо як для активних, так і для нерішучих дітей, які за неправильної організації на¬вчання можуть стати невстигаючими. Організовуючи ко¬лективну пізнавальну діяльність дошкільників на занятті, вихователь повинен дбати про те, щоб вони не тільки вияв¬ляли себе, а й були доброзичливими, уважними до успіхів і труднощів однолітків.
Приміщення, в якому відбуваються заняття, має бути чистим, провітреним, добре освітленим, обладнаним мебля¬ми відповідно до зросту дітей. Дошкільники повинні навчи¬тися правильно сидіти під час слухання, виконання різнома¬нітних робіт. Традиційно у першій молодшій групі заняття триває 10—15 хв., у другій молодшій і середній групах — 15—20 хв., у старшій 20—25 хв., у підготовчій — 30—35 хв.
Як стверджував К. Ушинський, дитина втомлюється не від самої діяльності, а від її одноманітності, тому потріб¬но протягом заняття чергувати різні види діяльності.
Однією з умов успішного навчання дітей дошкільного віку є поєднання навчальної роботи на заняттях і поза ни¬ми. Сучасні концепції дошкільного виховання націлюють педагогів на необхідність здійснення навчальних завдань не лише на заняттях, а й в різних формах роботи у повсяк¬денному житті: на екскурсіях, прогулянках, під час різно¬манітних спостережень, дидактичних ігор, виконання ігро¬вих вправ.
Отже, використання різноманітних форм організації навчання дошкільників забезпечує ефективне засвоєння знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних можливос¬тей дитини.
Коментарi